Багато в собі посмішка ховає:
Цей хитромудрий концентрат душі…
Не завжди вона правду повідає,
Що діється у голові чужій.
В щасливій масці видно тусклі очі?
Ця маска захисний від світу мур.
І крик душі на волю рватись хоче,
Мов загнаний у клітку вільний тур.
У метушні неначе все нормально,
На самоті бери хоч вовком вий.
Емоції, мов ураганом, шквально
Затягують в глибокий темний вир.
Цю бурю втихомирять розуміння,
Підтримка, добре слово і любов.
У серце проросте їхнє коріння
І радість забуяє садом знов.
Потрібно вміти поміж слів читати,
Між поглядів і посмішок сумних.
І гідність опонента поважати,
Щоб висловити думку свою встиг.
На ніжності не варто економить.
Теплі і ласці, добрім слові теж.
Вони печаль із серця враз прогонять
Щоб спокій, щастя поселились все ж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314089
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: Чорний лев