Хіба можна тебе не любити,
Не чекати від тебе дзвінка.
Просто стерти із пам’яті й жити,
Не вдягнувши із терну вінка.
Хіба можна заснути спокійно,
Не почувши знайоме «Алло».
Не молитись за тебе постійно.
А лиш раз, щоб мені відняло.
Хіба можна поглянути в очі
І сказати, що я не люблю.
Може краще у місячні ночі…
Скажи, Боже, ну що я роблю?
Ну якби тебе вирвати з серця.
Та хіба ти із нього підеш?
Ти за правду на мене не сердься,
Знаю—інше кохання знайдеш.
Та цю зраду я зможу простити,
Коли в полі достигнуть хліба…
Чи ж навчуся я заново жити
Без душі і без серця?????????
Хіба….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314070
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук