Дзвонар: От і не стало ще одного вірного сина України - поета Миколи Верещаки...
Важке було в нього життя та складна доля.
Та він гідно проніс всі тяготи долі через все своє життя і був достойним сином свого народу. Аж до останної хвилини мав чітку думку і життєву позицію.
Він може бути прикладом моральної стійкості та незламності духу.
Спи спокійно, Микола, ми збережем світлу пам'ять про тебе у часі...
Твої вірші будуть говорити з майбутніми поколіннями замість тебе.
Хай буде земля Йому пухом...
Вічна Йому пам'ять!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313782
Але не це мене шокувало. Бо всі ми смертні, тимчасові в цьому світі.
А те як наші поети, співці людських душ та високих душевних поривань, продовжували клепати свої "геніальні" твори про "свої Душевні страдання" від
загубленого кохання. І менше 10% поцікавились хто ж такий М. Верещака, але більшість, взнавши, про його смерть, (зайшовши на сторінки, де про це говорилось), не знайшли в своїй душі жодного слова співчуття...
Що ж ви за поети, пробачте за різкість, ви торгаші своїми емоціями і крім своїх персональних "мозолів", які "тиснуть" вас в цю хвилину, нічого не відчуваєте...
Ви ж живі люди і рано чи пізно до вас прийде така ж хвилина, як і до Миколи...
То ж будьмо Людьми і пом'янім світлу пам'ять про нього своїм словом.
Інфориацію про нього зібрав на сторінці:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313782
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313950
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: Д З В О Н А Р