Навіщо мені всі ті тисячі слів,
Які вилітають з порожніх голів.
Усіх не почислиш і чи взагалі
Їх варто почути, ті звуки малі?
Допоки мій човен по морю пливе,
Допоки у ньому веслує живе,
Я буду складати думки у вірші,
Ліпити із борошна правди коржі.
Не слухайте, люди, тих тисячі слів,
Що часто лунають від стада ослів.
Цінуйте лиш чесне, що серед брехні
Горить ясним сяйвом, неначе вогні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313920
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: Андрій Конопко