Ми знов одні моя печальна осінь,
і сірий день розкрився нам в обіймах.
Дощ поцілунком дозволу попросить -
напитись щему з серця, наче трійлом.
І знов пустими вулицями долі
прямуємо з тобою в лабіринті.
Для когось, може клітка, в мене - воля -
коли дороги жовтим листям вкриті.
Ми знов на "тет-а-теті" без вагання:
моя подруго, знов мене попросиш,
закличеш, закурличеш, заморосиш
про синій цвіт, казати, про кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313897
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: тепла осінь