Я сам подарував тобі своє життя,
Шкода те, що воно пусте й неварте,
Тому що не цінуєш подарунку вартість,
Як що нетреба викинь на сміття …
Я сам подарував тобі свій сміх,
Нехай дзвінкий і трішки ріже вуха,
Я сам хотів й зробив усе як міг,
Нехай й зробив з слона ту кляту муху.
Я сам подарував та певно марно,
Ти поверни мені лише моє ім’я,
Воно дорожче золота, смарагду,
Та не дорожче ніж моя сім’я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313798
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Віктор Непомнящий