Багато снігу намело,
Ще сіється пороша.
Давно такого не було, –
Яка ж зима хороша!
Жалію тільки голубів,
Горобчиків, синичок,
Та ще червоних снігурів…
Який в снігу прожиток?
То ж, зимонько, призупинись
І не мети так сніжно.
Теплом до мене повернись,
Бо людям теж невтішно.
Пора вже березню прийти,
Забитися струмками.
Ти, місяць лютий, не скрипи,
Давно стікав дощами?
Здається, то в останній раз
Людей попереджає
Волаючий природи глас,
Що хтось їй заважає.
А може в лютості зими
Природа спочиває?
Чому ж при зустрічі з людьми
Вона, як тінь, зникає?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313733
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 13.02.2012
автор: Г. Король