З пір’я склею валентинку,
Форму серця піджену,
І записку, мов краплинку,
На звороті зачеплю.
Хай її підхопить вітер,
Понесе у далечінь,
Не чіпайте її віти,
Не несіть сніжинки в тінь.
Хай сердечко, хоч і з пір’я,
В руки милого впаде,
Буде в нас нове повір’я,
Що це щастя принесе.
Розкривай, хутчіш записку,
І бажання моє взнай,
Щоб кохання, мов іриска,
Принесло нестримний рай.
Вже послання полетіло,
Та проблема є одна:
Я ж взаємного хотіла,
Та чомусь це не внесла....
Довгий час годинник ниє:
Де весна і де весна?
Може він не розуміє,
Що не прийде більш вона..
Ну а може буде сонце?
Може фразу зрозумів?
Видивляюсь крізь віконце,
Щоб відразу полонив..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313689
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Galkka