Я могла б собою твою самотність скрасити
Відгукнутись на окрики й зойки в темряві дня
Я б тебе піддержала аби лиш не дати впасти і…
І щоночі тобі гукала б твоє ім’я
Я могла б собою твою самотність виткати
На поблідлих стінах і поміж шовкових ковдр
Та боюся що ти не захочеш (відвикнув ти)
Аби хтось окрім тебе зім’яв твоїх мрій декор
Я могла б собою твою самотність сповнити
Як у глечик, по вінця надлити свою любов
Та напрочуд чудово у ній себе чуєш* ти
….
Відкидаєш мою жагу сумувати вдвох…
*відчуваєш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313688
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Троянда Пустелі