Я – композитор і поет.
Лиш мови рідної не знаю.
Я, замість «ні», говорю «нєт»,
Без нот пісні свої складаю.
Шкільний пройшовши коридор,
Нічого так і не навчився...
Яка ганьба! /Ба... ні – «позор»/ -
На старість неуком зробився.
Що"фа-дієз", що "ля-бемоль" -
Мені однаково: в тумані.
Як правильніше – нуль, чи ноль –
Напружую «мозги» останні.
Де треба «кОму», де – «тире»?..
І «форте» з «п*яно» - темні хащі.
Вірші – римоване пюре,
Пісні – не гірші і не кращі.
Пишу для себе : що болить,
Що гріє душу, що – тривожить...
Пишу, щоб серце звеселить!
А що вже доля наворожить
Моїм пісням, моїм віршам –
Жах забуття, чи щастя жити –
Хай так і буде! - Я – рокам
Дарую право суд чинити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313665
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Василь Царинюк