Йде весна і ми усі трясемось
В спразі, що за нами хтось прийде.
До колишніх ми не повернемось.
І нове щось нас нехай знайде.
Проковтни усе, що було зайве.
Для нового тацю підготуй.
Йди цікавий новознаний кайфе,
Гордосте, на мене не чатуй!
Я змінюсь! Тепер уже інакший
В мене погляд на оце життя.
Для усіх я став ще трішки м'якший.
І характеру мого криття.
Ти гарнюня, з кимось пофліртуєш:
На нозі нога, туди-сюди,
А мою самотність не зруйнуєш,
В різні боки мусимо іти.
Хай у мене серце не з граніту -
Також хочу з кимось у танку
Закружляти, та твоєму літу
Я промовлю відповідь таку:
Щира, ніжна, ти мене пробачиш.
Я не так, як всі, по цих слідах
Ставлю ногу, адже ти це бачиш,
Я не лізу на багатства дах.
Я не мрію, щоб про мене знали.
Не для мене світська метушня.
Не чекаю, щоб мене чекали.
Я не принц - нема в мене коня.
В тебе безліч хлопців на машинах,
Греблю вже на них перекривай.
Вись моя для інших - у низинах.
Ти чарівна, але прощавай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313663
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Андрій Конопко