Не потрібне...
По-трошки вмирали самотні вірші,
У розділі:" Щось непомітне",
І твердла лавина у ніжній душі,
Мов квітка роздерта тендітна.
Я дякую долі за вірних гостей,
Що завжди на вогник заходять,
Вони зачіпають глибину речей,
Що душу до сказу доводить.
Розпахнуті двері і чай весь застиг,
Та більше ніхто не озветься,
Рядки десь запхаю між безлічі книг,
Там цвіль за чорнилом женеться.
Самотня смерть.....
Бездушні слова та забутий сюжет
Ліричний герой без уваги,
Пробач мене, милий, не буде банкет,
Закінчились ролі в театрі.
Покрапали сльози - ну що тут не так?
Чому ці вірші не потрібні,
Якщо не читають - недобрий це знак,
І рими мої дуже хибні.
Ну все, мій герой, тебе відпущу,
Знайди собі нову богиню,
Зізнаюсь востаннє: під краплі дощу
Без рими я, може, загину...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313498
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Galkka