Похмурий день (мабуть, вже буде сніг).
За Краківським ще досі варять пиво
І кіт собі на вулиці приліг.
Йому це все, напевно, неважливо.
А я іду: бруківка не блищить
І в магазині люду вже немає,
А кіт собі скрутився і лежить.
Йому, мабуть, ніщо не заважає.
І тут сніжинка перша пролетить,
Підійме кіт до неба свої вуса
І щось собі тихенько промурчить.
Він бідолаха бігти тепер мусить.
Біленька шерсть і плямка на чолі
Й зелені очі світло-мерехтливі.
Кіт підстрибнув і зразу на гіллі —
Злетять птахи маленькі й полохливі.
Я далі йду, а кіт собі сидить.
Він тут живе, мені ж іще додому.
Тепер я сплю і він, напевно, спить,
Бо надворі вбиває свою втому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313468
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Тарас Процайло