І навіть, якщо це була лише гра, то я переможниця – я перейшла за її межі і перетворила забавку на реальність.
Ми обоє гралися, але…
я якось по-справжньому вірила у непритворність тебе
ти хотів, щоб я повірила, що твоя гра – то справжність
я хотіла перейти з розряду гравця у роль частинки тебе
ти прагнув моєї частинки
але я не могла віддати тобі її у грі
тому ти вирішив піти ва-банк, обдурюючи
а для мене брехня – стала твоїм фіаско
ти не зважав, що я можу лише прикидатися гравцем
я не думала, що для тебе гра – спосіб приховати істину
щоб потім нікому не було боляче.
…забули про те, що не треба боятися свого серця.
Я не хотіла гратися, але це був єдиний вихід врятуватися від майбутнього болю. Але я прорахувалась, забувши про своє невміння бути байдужою і верховенство Гордості у моїй долі. Для гравців Вона – завада виграшу.
Моя гра була способом порятунку від нудьги. Але в результаті вона втягнула мене у нетрі непролазного суму.
Я не знаю, хто винен більше: Гравець 1 чи Гравець 2, але…
ти занадто рідко виходив з гри, щоб бути справжнім
я занадто часто була справжньою, щоб гратися
ти хотів, щоб я повірила
але твої вчинки не дозволяли цього
…Гравець 2 забув сказати правду.
Чому ти не сказав, кому належить твоє серце?
Гра закінчилася. Хтось скаже, що я лузер, а я скажу, що програв Гравець 2, бо він забув найголовніше правило – ПРАВДА. Його брехня стала поразкою. Овації лузеру!
Game over.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313436
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Діана Буцко