Останній день. Тихо плаче осінь.
Вона, як ми не хоче забуття.
Її червоні, заплаканії очі
Говорять нам, що я вже не твоя.
І піднімаючи до неба свої руки,
Говорим ми, що щастя не любов.
На жаль незнаємо, що в мить розлуки,
Холоне в жилах тепла кров.
І знову осінь кружляє над хатами,
Підносить вітер в гору пелюстки.
І те кохання, що було між нами
Змогло безслідно, встати і піти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2012
автор: Catherina