Ну от і все… Вже закінчилися слова.
І «прощавай» - останнє моє слово.
На серці тихо обірвалася струна,
Не лине більше пісня світанкова.
У грудях біль і закрутилась голова:
Покинула мене блакитна мрія.
І ледь помітно покотилася сльоза -
Її уперше стримати не зміг я.
Погасло сонце і в душі тепер зима,
А я мов пташка, що не хоче відлітати,
Дивлюся в очі, знов чекаючи тепла
І біль розлуки намагаюсь приховати.
Ну ось і все : останні сказані слова.
Я так й ніколи не назву тебе своєю.
Жорстоко доля розсудила все сама:
Я під одною, ти – під іншою зорею.
2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313138
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Miro