Розхристані емоції змучених думок,
Від жриці до богині залишився лиш крок,
Великі крила вдіті, угору не злечу,
Прошите там каміння - куди я так втечу?
Змарнілий дощ розмочить сталеві небеса,
Де хмари розривають будинки-чудеса,
І люди, мов макети, снують туди-сюди,
Прострілене в них серце, від кулі є сліди.
Якщо так тиснуть стіни і вихід не знайти,
Знайду з кришталю замок, де краплі чистоти,
Мов заводні машинки співають солов’ї,
Крижинки щастя тануть під світло ліхтарів.
Немов оазис раю, з нектару джерело,
Кохання, мов здичіло, у зарослі втекло,
Де золото-проміння зігріє почуття,
В дзвіночках колосистих розчиниться життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313097
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Galkka