На подиху осінньої пори
Злітає золотистий лист додолу,
Ляга не землю, цілувавши крони,
Торкається підніжжя... прагне вгору.
Складе він ґрунту золотому пару,
Зустріне зиму ніжним поцілунком,
"А потім... Так! Я ще устану!"—
Кричав, вмираючи під білим трунком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313004
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Богом Даний