Півпачки Кенту, ось так з розмаху,
Вдихати... кільцями вище..й вище,
Послати знову нікчемний ранок на*у*
І хай у зАкутках холодний вітер свище
Тебе не бачити, не знати і не чути.
Одна таблетка не врятує душу.
Два повідомлення, що гірші від отрути
Я не читаю, я не хочу, але мушу..
Дзвенять слова немитими чашками..
Краще мовчи, бо слухати не вмію,
А твоя правда, що як завше, із вершками
Ну, що ти.. я як завжди зрозумію..
Я так втомилася в душі від фальші...
І до чортів послати би свою свободу!
Куди поділись твої пальці з моїх пальців?
Може знайшли деінде насолоду?
Так по-жіночому спустилася я низько,
Й так по-дитячому боюся крові ...
Який ти на*у* рідний ну і близький,
Коли калічиш у кожному слові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312971
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Mellani