Терновий погляд – в серце, як кинджал,
Ввійшов аж по руків’я… Я вмираю…
Але за нього і життя не жаль.
Солодшого нема для мене раю…
Ти болем цим мене приворожив…
Тернова пісня вилилась в розлуку.
Мені казали люди – ти чужий,
Та голос твій щоночі в душу стукав.
Тернові сльози на твоїх слідах
Щемливої жаги зростили квіти.
Мені казали – там, де ти – біда.
А я б за тебе віддала півсвіту…
А я б з тобою щастя напилась,
На зло усім пліткам і пересудам.
Та мрія ця без одного крила.
За нас, на жаль, все вирішили люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312949
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2012
автор: Лілія Ніколаєнко