Колисалося небо у вечірніх обіймах
І без співу крилатих - щось шкре*бло нижче пупа.
Захрипіли гіляки, наче ґазда у приймах,
Після того, як теща шкварку витягла з супу.
Виділялися тіні на солонім асфальті,
Біла нечисть вкривала мокасини зі шкіри.
А зима не скидала свій холодний бюстгальтер,
А з-під нього Морозко як притрушений пірив!
Він рубав перехожим і кінцівки, і вуха,
Заважаючи бігти, до смачної вечері...
Мелодійно, зі свистом, вітер збуджено гупав,
Відчиняв і штовхав, з насолодою двері.
Нависали бурульки хаотичної форми,
Розходився мороз, намагався дістати.
Вдалині цокотіли чобітки на платформі...
Київ. Сніг на узбіччі. Вечір. Лютий. Десяте.
10.02.2012 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312930
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2012
автор: Віктор Нагорний