Горить свіча,горить не догоряє,
Журбою огортаються серця,
Осінній день у пам'яті лунає,
Про зморених жорстокістю життя.
Лиш крихта хліба-їхній порятунок,
Та доля не пощадна до благань,
Біда сама знайшла для них притулок,
Кусок землі,і горстка сподівань.
Проклятий рік - голодний тридцять третій,
Там плач дітей від маминих зітхань,
Там пустка,холод,біль такий нестерпний,
Від рук катів,від їх страшних знущань.
Сьогодні я вклякну і помолюся,
За муки всіх загиблих у той час,
Лише свіча горить,не догоряє,
Не гасне вже роки вона для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312783
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2012
автор: Solomia