Від привидів минулого
Нікому не сховатись.
Бо пам’ять – стовпчик ртуті,
Записує всі дати.
Змальовує всі мапи,
Сценарії, обличчя.
І сильним правим хуком
Жбурляє на узбіччя.
І навіть ти, зустрічна,
Нагадуєш колишню!
Вплітаєш в коси стрічку,
І маєш схожі звички.
Це почуття незвичне
Воно дірявить груди…
Увагу привертають
На тебе схожі люди.
Не знаю, як з цим бути...
Усе нове – повтори.
Зациклені в спіралі,
Ми тільки тонем, тонем…
P.S. Ми - не в'язні долі, ми лиш полонені власного розуму. Франклін Д. Рузвельт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312719
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2012
автор: Олександр Ткачинський