Давно те діялось, що й мохом
Дороги мали б порости,
Та в ніч травневу з кожним роком
Збиралось люду більш сюди.
Пройшли часи, коли в багатті
Жінок палили та в воді
Топилиза відьомство із завзяттям,
Лишень за здогади одні.
Будь-хто міг жінку осквернити,
Шепнувши слово до «святих»,
Карати, катувати, вбити –
Та й без розбору відьом всіх.
Хоч за красу: зелені очі,
Руде волосся, гарний спів –
Вже ворожея! Хтось десь серед ночі
За чаклуванням ще й узрів.
Давно те діялось та й досі
На Лису гору всі летять
Розпатлані, оголені і босі,
Щоб вкотре шабаш розпочать.
Бо ж в кожній є магічна сила,
Яку ми маєм берегти,
Якою нас нагородила
Природа. Відьми ж ми жінки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312554
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: Таня Красельникова