Та зачарована місцина біля хати
моєму серцю завжди мила.
Мене там колихала мати
і цвітом пестила калина.
Тепер стоїть ота хатина
одна-одна серед старого саду.
Вишита матусею хустине
зустріне завжди радо.
Тут батька рук тепло лишилось,
добро та мужнісь в душу увійшло.
І сонце працею родилось,
землею й небом відійшло.
Дзвенів і сміх у цій хатині,
бабусині лунали казки.
Тепер же пусто в середині,
покинуло дитинство ці світи.
Сивіють голови і руки в мозолях,
своє беруть роки.
Я знаю,що в чужих краях
мені рідніших не знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312537
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.02.2012
автор: Ендрю Мітін