У дзеркалі сліпих очей
не відіб'ється сонця світло,
там за співцем іде гонитва
примар, чудовиськ та тіней.
Сміється в них старий Сатурн,
бо це його остання втіха,
набивши черевн поспіхом
кидає в небо білий струм.
Змішалися там небо й море
тварини й люди, гори й ліс.
Але яку ж нам мудрість ніс
сліпий пророк відчувши горе?
Та не мине нас правда долі,
бо вибір вже зробив Паріс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312535
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: Satarialist