Він ішов і шукав, та не вірив,
Просто трохи затихло життя,
Просто мрії чужі та нещирі,
І не можна знайти співчуття.
Він дивився на все без довіри,
Зараз зовсім любові нема,
Тихо й смутно... А що ми хотіли?
І в очах вже згасає душа.
Він не бачив, як бути собою,
Все туманне і сіре в думках,
Люди війни почали без зброї,
А продовжили з смертю в серцях.
Він не знав, як навчитись любити,
Але доля змінила його,
І так знову хотілося жити,
Дарувати усмішку й тепло.
Він тепер, на колись так не схожий,
Краще жити у серці з добром,
Не завжди, але мріяти можна,
І важливо любити когось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312451
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: Невідомська Вікторія