більше не наважуюсь спитати
як і написати щось дурне
та хвала тупому інтирнету
це читають і звеличують чуже
доки світ мінятиметься різко
я ще не готовий вести бій
падати морально низько
щоб довести більшості я свій
ну кому потрібні аморали
дрочуни зухвалого ярма
всі хто став на шлях ідеї повтікали
тільки лиш ідея залишилась сама
в хаосі буденної проблеми
віднайти себе бажаю я
та насрати що учителі сказали
виродки, самотність---стиль життя
це є вибі кожного, образа
та спочатку треба вибрати момент
щоб не стати проти дикобраза
ідеала створеного "ру.нєт"
хто створив людей для кого ми отрута
запитай у річки що тече
під ногами засрано не брудно
імпотент тепер зато не вмре
винайшли нові хвороби
щоб ділитись з ближнім залюбки
ти спитай у моря хто ти
в світ реальності ввійди
не шукай в собі причину
ти є клон штампований для гри
озернись спаси дитину
що бажає ссвітлої мети
все у нас раптово так не винно
це ж кохання це чудова мить
думати про відповідь не стидно
коли бог в онлайні не сидить
і гріхи замолені у храмі
у неділю зіпсує обідній стіл
де повернеться усе що ми забути обіцяли
що триває енну кількість кіл
не соромити мета тупих онлайнів
зрозуміти що існує за вікном
вітер теж дарує казку
досить жити вигаданим сном
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312444
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 09.02.2012
автор: INCO