мене відштовхнуло місто
порвало, знищило, вбило
вигнало наче кішку
знищило мою мрію.
переді мною закрились двері
мене відкинуло вдаль
яка вже до біса пісня?
сам її співай
будівлі дивляться з сумом
я продвигаюсь в прірву
тільки з вершини шумом
сипле словесне листя.
мене не цікавить думка
зрадили ваші слова
хто посміхається радо
знає таємний знак.
мені не потрібні слова
сонце, повітря, вода
коли мене нищить позаду
люду пусті слова.
в очі правди не кажуть
в обличчя тільки мовчать
а за спиною грає
словесний бджолиний сад.
ти звинувачуєш в черствості
я довіряю думкам
в великому цьому всесвіті
згоди тобі не дам.
можеш кричати, лаятись
дзвонити і просто мовчать
друзі твої перекажуть
те що ти хочеш сказать.
друзі твої постараються.
скажуть від себе усе
я лиш почую знову
як ти не любиш мене.
щирості в мені мало?
радості й теплоти?
як його дарувати,
як ти нецікавий мені?
я напишу тобі прозою
піснею, словом в рядок
і залишу тобі зошит
з начерком моїх нот.
ти її не закінчиш
в тебе не вистачить сил
тільки промовиш другу
ніби когось там любив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312422
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2012
автор: Паперова Думка