Знову сонце ридає, схиливши голівку жовтеньку,
Бо не може воно, як раніше, зігріти поля.
Заступила його своїм синім, густим покривалом-
Грізна хмара- уже не пропустить на землю тепла.
І поникли квітки, пелюсточки схиливши додолу,
Бо не можуть прожити вони без промінчиків сонця ясного.
І нічого не хочуть уже- тільки спати і спати,
Знову сили набратись й весною ще кращими стати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3124
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.07.2004
автор: Mari