Примружив очі, скаче верхи,
В політ у мріях вируша,
Щипає, сіпає під серцем
У тім сплетінні де душа.
Ніхто не знає, яке диво
Господь з небес йому послав,
Чому так дивиться щасливо,
Нікому він ще не сказав.
А радість розриває груди,
Як птаха звідти вилітає,
Цікавий гомін чутно всюди
Він в світ реальний повертає.
В думках молитви і подяки
Читав-читав мільйон разів.
І заспокоївшись, хоч якось
Піти додому захотів.
А там маленьке диво спало
Сопіло тихо в подушки.
Нічого в світі, ще не знало,
Лиш тільки те, що є батьки.
Народжені в любові діти
В душі не мають пустоти.
В утробі навчені радіти,
Через життя добро нести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312389
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2012
автор: Любов Чернуха