Не раз душа заквітчується в сум,
А серце загортається у чорне,
Усе немиле кидає на глум -
Життя повзе у безвість поворотну.
А ти ідеш від мене навмання,
Троянди чорні в темінь проростають.
Існую? Не існую... заслання...
Багнюка сирістю у снах конає.
А ти пішла... Лишила згустки сліз
І пустка світить щедро пеленою...
Буття нема... Самотній подих зліз
Та привидом зостався за труною...
08.02.2012 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2012
автор: hronik