Ламери мастдайні (літературна післяпародія)

.
                                 "Мой  компьютер,  серый  маг,
                                   звероящур,  хронофаг,
                                   обжил  всё  моё  пространство,
                                   скушал  залежи  бумаг...
                                   Из  Америки  привет,
                                   из  Германии  ответ…
                                   плотоядно  тычет  мордой
                                   саблезубый  интернет.
                                   Посреди  морей  и  скал
                                   я  любовь  свою  искал  –
                                   на  меня  нацелен  с  лаской
                                   терабайтовый  оскал.
                                   Минотавр  спесив,  речив,
                                   Зорок  глаз  его,  ревнив…
                                   И  глядим  мы  друг  на  друга.
                                   Каждый  думает,  что  жив…"

           (Домінік  Луцюк  “МОЙ  КОМПЬЮТЕР  (Песенка  ламера)”)

                                   "Юзер  мій  –  абзац,  відпад,
                                     З  головою  щось  невлад  –
                                     Я  би  радо  помінявся,
                                     Чи  віддав  би…  напрокат!
                                     Ламер  дикий  –  жесть  і  сміх!
                                     З  ламера  сміятись  гріх  –
                                     Але  вчора  дві  години
                                     Запустить  мене  не  міг.
                                     Переплутати  –дурдом  –
                                     Сідюка  із  пісюком!
                                     Паралельно  –  баг  чи  фіча.
                                     Точно  куплений  диплом!
                                     А  уже  як  ввійде  в  роль  –
                                     Певно  насидів  мозоль,
                                     Думає  про  себе  –  гýру,
                                     Я  ж  то  знаю  –  повний  ноль.
                                     Хард  старенький  аж  гуде  –
                                     Ну  і  де  апгрейд  той,  де?
                                     Обіцяв…  Пропýщу  вірус  –
                                     Вся  порнушка  пропаде!
                                     Клікав  так,  що  (стид-позор)
                                     Ледь  не  вліз  у  монітор,
                                     Накінець  Віндá  злетіла  –
                                     То  справжнісінький  терор!
                                     Не  відкрию  вам  секрет  –
                                     В  пісюків  життя  не  мед,
                                     Та  не  можу  зависати  –
                                     Поламає,  гад,  “Reset”…"

                             (Іван  Гентош  "пародія  «  Пісенька  пісюка  »")


О,  скільки  «ламерів  мастдайних»,
Щасливих  тим,  що  мають  «глюк»!
Для  них  -  «комп’ютер  персональний»
Перетворився  у  -  «пісюк».

Не  «користуються»  –  «юзáють»…
«Апгрейди»,  «боти»,  «сідюки»…
Ті  -  щось  із  чимсь  в  «прогý»  складають,
Хоч  що  й  до  чого  –  невтямки.

«Вінди́»  «летять»  -  у  вирій,  певно…
Шукають  «ключ»,  котрий  на  нюх
Не  переносять,  але  ревно
Секрет  ховають  «хом-порнух».

Так  сленг  комп’ютерщиків  легко
Всі  на  озброєння  взяли  -
Складають  з  нього  «рубік»  «лего»,  -
Хоч  в  тому  всьому  –  без  «балди́».

Жонглюють  модними  словами
(Не  смійтесь,  люди,  з  них,  бо  –  гріх!)  -
Та  мову  забувають  мами,
Ступивши  щойно  за  поріг…


08.02.2012  р.


*  Джерела  післяпародії:  Домінік  Луцюк  “МОЙ  КОМПЬЮТЕР  (Песенка  ламера)”  (http://maysterni.com/publication.php?id=71426),  Іван  Гентош  "пародія  «  Пісенька  пісюка  »"  (http://maysterni.com/publication.php?id=73234)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312317
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 08.02.2012
автор: Le Magnifique