***
Боїшся втратити себе
На перехрестях, в задзеркаллях...
Душа, ковальський міх, гуде
Пришпи́лена на тіла палях.
І крила вбогі, сивина.
Копаєш ямку в себелюбстві.
Вже руки тягне далина
В святому вічному напутстві.
Палає страх огнем землі!
Надтріснена уже турбота...
Старими рдіють молоді,
Роззявивши беззубо рота.
І небо, небо всеосвят,
Рамена долі і спасіння...
Лиш бо́язнь - вічний постулат
Невпевненості й неуміння...
(2.2.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312128
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2012
автор: Леся Геник