***
Переплелися тіні у саду.
Метіль холодне віття пеленає...
А ти промов лишень одне: "Вже йду!"
І в сутінках насправді засвітає!
І стане місяць надувати ріг,
А зорі величаво "дримботіти".
Местиме вечір від стежок весь сніг,
Де буде щастя тихо дріботіти.
У вікнах зустріч запалить вогонь!
І що ті тіні? Лиш померзлі шати...
Лиш величава пам’ять сивих крон,
Що спромоглись в метілях покохати...
(31.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312127
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2012
автор: Леся Геник