. Ах, цей осінній вернісаж!
Остання пристрасть і натхнення,
І від буденності спасення,
І незбагненності кураж.
Забудь гризоти і турботи.
З дерев злітає позолота,
Адже без меж її тираж.
Якийсь художник за плен́ер
Намалював усе та й стер.
А чи й було там що? Міраж.
Ах, скільки свіжих почуттів!
Що сто картин – то сто життів,
А блиск в очах – життя вітраж.
Її нема на жодній з карт,
Це мекка тих, хто любить арт –
Осінній львівський вернісаж.
07.02.201р.
"Дныпро", серпень 2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312112
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 07.02.2012
автор: Анастасія Витрикуш