До зірочки Полярної
Пішла зима з морозами,
Тепла злякалась ніжного,
Затаїлась між торосами.
Пригріло сонечко, тепліє…
Розтанув сніг, земля чорніє…
Прийшла весна, душа радіє!
Тріпоче серце, томно мліє.
Радісно пташки щебечуть,
В гаю кує зозуля
То весна зове до себе,
Кличе мою долю.
Вигони й галявини
Зарясніли квітами,
Травами духмяними,
Соками налитими.
Пташиний спів і клекіт журавлів,
Які вернулися з незвіданих країв.
Вони вернулися додому, до родини,
Де буйний цвіт білої калини,
Де ліс, озера і поля,
Вітрець дерева ніжно обнімає.
Одвіку рідна тут земля,
Землі ріднішої немає…
Тут сонце сходить,
Барвами веселка грає,
Тут бджілка хороводить
Над квітами, над рідним краєм.
Рученятка підніму до неба,
Мов пташині крила.
Полечу над лісом, полечу до тебе !
Земле моя мила!
Мене підхопить білосніжна
Пелюсток вишнева заметіль.
Аромат бузковий, ніжний
Стане чути звідусіль
Весна! Весна! Життя вирує!
Спасибі, матінко земля.
Природа радість нам дарує,
Щасливе наше майбуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311897
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2012
автор: Яна Жданова