Краплини дощу котились по його обличчю
Але він не тікав,
Він радів їхньому дотику
Це був ще один момент, коли він чекав на неї
Вона була єдиною для нього
Він розмовляв з нею щодня
Писав вірші, присвячував поеми
Бачив її крізь темряву, гуляв з нею увісні
Чекав до останньої хвилини
Одного дня вона пропала
Його думки стали пустими
Дихання затамувалось
А надія зникла назавжди
І його душі, на жаль, не стало
Але він знав, коли вона була поруч,
То затамовувала його подих, давала віру у життя
І він залишивши її іншим
Щиро та віддано пішов у небуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311874
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2012
автор: Virynya