Земля окроплена слізьми та кров'ю,
Жах у зіницях дітлахів, котрим дали
у руки зброю.
В серцях лишилась крихта Love You,
Хоча б для того, щоби залишитись собою.
Над головами куль шалений свист,
Багряні стіни падають під натиском війни.
А десь старенька матінка чита від сина лист,
Молилася... "Боже, живим додому поверни".
А скільки матерів уже не дочекались?
Скількох молодиків додому в цинкових гробах...?
Скільки ще воювать під свистом куль зосталось?
Та не стихають молитви на маминих губах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311820
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 06.02.2012
автор: fuko`