Вже весна постукує крізь кригу,
У дівчат метелики в умі,
Бо вони всі пишуть нову книгу
Про кохання в другому томі.
Я вже дихав десь таким повітрям.
Хтось мене цим печивом вгощав.
Я усе це знав не за повір'ям.
Мене зраджували. Я прощав.
Годі вже давитися цим щастям:
В ньому море туги і брехні.
Перекреслю все легким зап'ястям.
Більш не буде мітки на стегні.
Мітки, що відзначена бажаням.
Може, що належу я тобі?
Кінським посміюсь, поржу іржанням
Йди гуляй! Належу я собі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311800
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2012
автор: Андрій Конопко