Готеса Ксеня, смолясто-чорне волосся
Когось чарувала подихом ніжним у келих,
Іскри хитрющих очей, мов липневе колосся,
Мов потоки води, що в шалі б’ються об берег.
Немов помилилась, лиш трішки надпила* –
А коньяк йому – той же на смак і на колір,
З глибини єства, з язичка чарів налила.
І день, як раніш, і вітер колише тополі.
А чари проникли в лабіринти думок,
Немов заряд спрямував електрони,
Та все ще далекі привабливі грона.
Бо не знятий з дверей її непрохідний замок…
* - ніби то помилившись, надпила не зі свого келиха
2011 р. 01.02. 00.47.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311644
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: Ярослав Дорожний