Простягає лагідно до мене
Яблуня гілля зелене.
Ніжно, як ніхто й ніколи
Зі мною говорить.
Ні про що і про усе,
Що нас двох життя несе
У вир подій,
Ламаючи потоки мрій.
А лишається натомість
Тільки особистість.
Простягає яблуня до мене…
Ні, то вітер хапає зелене
Листя. І яблуня мовчала
Відколи людство розуміти почала,
І це мені усе здалося.
/ 16 серпня 1998 /
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311632
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: Саня Труш