В застиглий віск перетекли свічки,
Крізь стіни витікає вільний простір,
Твоя сорочка, ні тепер шматки
В моїх руках, і кожен наче докір.
Безмовний докір в тиші сніговій.
Пекучий холод... І фальшива пустка.
Сніжинки прилипатимуть до вій,
Як йтиму геть, подалі від спокуси.
Ще мертва тиша чорної зими
Пірне в акорди нашого мовчання.
Так шкода, що не тане лід в душі,
Так гірко відмовлятись від кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311471
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: Парчевська Ольга