Усі стоять не на своїх місцях,
Не жити в цьому світі за Платоном –
Здіймає справедливість білий стяг,
І корабель її невпинно тоне.
При владі не поважні мудреці –
Жадоба топче знань безцінних квіти,
У марноту заковані митці,
Приречені не вічному служити…
І сила на сторожі не стоїть
У спокою і радості невинних,
Зрівнялись в ролях честь і скверна хіть,
І все іде своїм абсурдним плином.
Та в кожного із нас ще вибір є –
Чи плисти за потоком, чи спинитись.
На що перевести життя своє –
В багні валятись, чи достойно жити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311392
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2012
автор: Лілія Ніколаєнко