Знову маленька палата...
Тверде,холодне ліжко...
А я одна...
Що відбувається?
Думки мої не зна...
Невгамовний біль-як хвилі об скелю
ройнує мене...
Як падає зоря промайнуло все життя...
А я одна...а я одна...
З думками в голові!
І ось розмиті постаті в халатах
кружляють навкруги...
О,вас багато...як багато!...
Все так погано,так чи ні!?
Вони мовчать мені ще гірше
Через туман дивлюсь на них...
та різкий біль неначе вистріл-
усю систему мою знищив...
Боротись вже немає сил!
Закінчились хвилини і не потрібно уже слів.
Прощайте мамо,друзі,мій рідненький
Але вже час мені піти...
Прийде весна мене не буде.
Лише у снах прийду до вас!
Впаде сліза і я назавжди,
покину цей жорстокий час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311378
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2012
автор: Copycat