***
Тримай пакунок, то - моя душа...
Я віддаю тобі в користування...
Ні не прошу за те ані гроша,
Лише півкубка справжнього кохання!
Ти користуйся нею, як прийде,
Накручуй дулі, натирай синцями.
Вона живуча, в Рай не відійде,
Не зажує образу між млинцями.
А часом тим, віддай мені любов,
Сама її у срібло запакую,
Щоби лихий не вичув, не знайшов,
Не торгувався... Просто віджартую!
Та я її так буду берегти,
Як ніби ще вціліла і з душею,
Вляглась на землю між гучні вітри,
Останній біг самотною межею...
І тільки грим, за гримом - тільки гріх,
Хоча за "так", хоча не торгувати!
Якщо вже доля - лиш дірявий міх,
То й обмін весь веде лишень до втрати.
На ешафот байдужості... Стрімглав!
Якщо нема, то вже йому й не бути!
Самотня тінь без щастя і без прав,
Що обпила́ся мріями отрути...
(21.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311260
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2012
автор: Леся Геник