Стомленим поглядом лебідь окинув всю зграю,
Сили не стало клювати із криги капкан,
Краще, як інші, летіти до сніжного гаю
Й там зачекати на теплий весняний туман.
Ні, він не може покинути став без надії,
Без вожака всі померзнуть у синій воді.
В кожного ж є на майбутнє пташинії мрії,
Ні, він не зрадить ніколи серця молоді.
Лапки червоні гребуть без зупину, без болю.
Дружнім зусиллям тріщить льодогін пополам.
Горді птахи, більш за все, люблять погляду волю,
На допомогу спішить богатир криголам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311238
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.02.2012
автор: Любов Чернуха