Колись давно упали гори з неба
До тебе, чорна земле, і на тебе,
А ти прийня́ла мовчки їх до себе.
І побрели по ребрах їх смерічки
та порічки,
І порповзли холоднії мохи
аж на верхи.
Колись давно розсипав хтось по небу сіль,
Хтось нетутешній, хтось звідтіль,
Де є в краю аж так багато солі,
Щоб розсипа́тися доволі.
Колись давно скотилася солона
сльоза із неба в лоно
гір.
Тоді з'явився-
народився
Синевир.
03.02.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311091
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.02.2012
автор: Анастасія Витрикуш