Іду, вітер куйовдить, тріпоче волосся.
Дивлюся на недозрілі, зелені колосся.
Бездумно погляд блукає ланами без краю,
Куди себе діти в цім світі не знаю.
Душа голодує і просить польоту,
Дарує від серця безмежну турботу.
Напевно, шляхи в невідоме лякають,
Із сонячним ранком незграбно вітають.
Закину щоденники із одкровеннями,
Піду до джерел із думками натхненними.
Співатиму пісню з вітрами бездомними,
Й знайду своє місце у світі холодному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311035
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2012
автор: Любов Чернуха