Місто плекає біль,
Тихо веде туман
Гирлами божевіль
У надвечір'я ран.
Місту потрібні сни,
Дощ омиває кров.
Триста століть до весни
(Вірив - і перейшов).
Вірив - і не забув,
Що затопило дні.
Місто годує шум
(Травми свої черепні).
Місто стоїть завжди:
Триста століть і зим.
Вірити - значить іти
(Або померти з ним).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310914
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2012
автор: Warik666